18 травня – День памʼяті жертв геноциду кримськотатарського народу
18 травня – День памʼяті жертв геноциду кримськотатарського народу
Цей день є однією з найтрагічніших сторінок нашої спільної історії, яка продемонструвала всю жорстокість тоталітарного радянського режиму, чиї злочинні традиції сьогодні активно наслідує сучасна Росія.
На світанку 18 травня 1944 року сталінський режим розпочав підступну та масштабну спецоперацію. Поки чоловіки-кримські татари воювали на фронтах Другої світової війни, сили НКВС силоміць виганяли з домівок їхніх дружин, дітей та літніх людей. На збори давали не більше 15 хвилин, після чого людей, наче худобу, забивали у товарні вагони.
Загалом за лічені дні з історичної Батьківщини було примусово депортовано понад 207 тисяч кримських татар. Дорога у нелюдських умовах без їжі, води та медичної допомоги тривала тижнями й забрала життя тисяч людей ще в дорозі. На спецпоселеннях в Узбекистані та інших регіонах СРСР через виснажливу працю, голод та епідемії лише за перші півтора року загинуло близько 30 тисяч спецпереселенців (за оцінками національного руху — до 46% від усього народу).
Радянський союз намагався знищити не лише людей, а й саму згадку про корінний народ Криму. Було запущено масштабний процес "детатаризації" півострова:
- знищено 861 кримськотатарську школу, закрито десятки музеїв та сотні бібліотек;
- зрівняно із землею 2400 кладовищ, пограбовано понад 80 тисяч кримськотатарських будівель;
- спотворено топоніміку півострова — замінено на російські назви понад 300 сіл та райцентрів.
Сьогодні, через 82 роки після трагедії, історія повторюється. Російська Федерація, окупувавши Крим у 2014 році, повернула на півострів найгірші практики радянського терору.
Український народ, який пережив жахи Голодомору-геноциду та десятиліття радянських репресій, як ніхто інший розуміє і поділяє біль кримськотатарського народу. Наша спільна трагедія загартувала в нас єдину волю до опору.
Поки міжнародні злочини проти людяності не отримають належного покарання, ризик їх повторення залишатиметься високим.
Саме тому відновлення історичної справедливості, міжнародне визнання депортації 1944 року геноцидом та повна деокупація Кримського півострова є єдиним шляхом до безпеки, свободи та миру на нашій землі.
Пам’ятаємо кривду минулого. Боремося за справедливість у сьогоденні. Крим — це Україна!
