Букачівську громаду знову сколихнула сумна звістка.
Букачівську громаду знову сколихнула сумна звістка. 
СУМНА ЗВІСТКА З ФРОНТУ.
Букачівську громаду знову сколихнула сумна звістка.
«Мамо не плач, я вже їду додому.»
Він хотів бути корисним країні. Намагався вберегти найближчих серцю людей і прагнув стати частиною великої Перемоги. Обіцяв повернутися, пригорнути рідних і ніхто не міг подумати, що невблаганна смерть забере його у 38 років та, на жаль, війна розпорядилась інакше. Станіслав більше не усміхнеться мамі, рідним, друзям у день, коли відгримить страшна війна.
З розповіді мами довідуємося, що Станіслав Червоняк народився 08.10.1986 року в селищі Букачівці. Закінчив школу, згодом здобув освіту у Войнилівському професійно-технічному училищі.
Після закінчення навчання проходив строкову службу в навчальному центрі імені князя Ярослава Мудрого, більш відомого як навчальний центр «Десна».
Повернувшись зі строкової служби, одружився та виховував 2 дітей: Дениса та Анастасію, яких дуже сильно любив. Мав ще дуже багато планів в житті.
16 березня 2022 року був мобілізований на військову службу в частину Т 0950, що в Закарпатті.
Згодом був переведений у військову частину А4030, де виконував обов’язки молодшого сержанта-розвідника, помічника гранатометника 9 розвідувальної групи спеціального призначення, 7 роти, 2 загону спеціального призначення. Після важкого поранення перебував на реабілітації. Одужавши повернувся в частину.
Помер Станіслав 01.11.2024 року у військово-медичному клінічному центрі Північного регіону.
Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту втрати рідної, близької людини.
Нехай добрий та світлий спомин про мужнього Захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів, всіх, хто знав його, любив і шанував. Сумуємо разом з Вами, низько схиляємо голови у скорботі. Нехай душа загиблого воїна Станіслава знайде вічний спокій.
Прийміть наші найщиріші співчуття!
Про дату і час прощання зі Станіславом буде повідомлено додатково.
