ХИБНІ ТВЕРДЖЕННЯ ПРО ГЕЛЬМІНТИ
ХИБНІ ТВЕРДЖЕННЯ ПРО ГЕЛЬМІНТИ
Хибні твердження про гельмінтів. Будемо їх розвіювати…
Дуже часто у своїй практичній діяльності помічаю, як з острахом більшість людей реагує на розповіді про гельмінтів, переказуючи один одному різні міфи. Переважно про можливості зараження останніми, симптоми, які вони провокують ну і, звичайно, різноманітні рецепти, як їх швидше позбутись.
Гельмінтози – це захворювання, що виникають при потраплянні в організмі людини гельмінтів (паразитарних черв'яків, або глистів). Найпоширенішими серед них є ентеробіоз (гострики), аскаридоз (аскариди), трихоцефальоз (волосоголовці). Хочу відразу наголосити, що лямблії не гельмінти, як вважають більшість людей. Це найпростіші (одноклітинні організми Lambliaintestinalis або Giardiaintestinalis розміром 10 — 20 мкм у довжину), які паразитують у тонкому кишківнику і захворювання, які ними викликаються називаються лямбліоз або гіардіаз. Отож, давайте спробуємо розібратись з хибними твердженнями про глисні інвазії.
1. По стану людини можна дізнатись наявність паразитів у організмі.
Клінічні прояви глисних інвазій різноманітні, однак ні один з них і, навіть сукупність трьох-чотирьох, не вказують точно про наявність їх у організмі (адже це можуть бути ознаки і інших захворювань та станів, отруєнь і т.п.). Найчастішими симптомами можуть бути: загальна слабкість, дратівливість, порушення сну, втрата апетиту, нудота, періодичні болі у животі, порушення стільця, алергічні реакції. Дані симптоми зумовлені переважно механічним впливом паразитів на слизові оболонки (у випадку їх наявності у кишківнику), що призводить до ураження шлунково-кишкового тракту, порушує всмоктування поживних речовин. Токсичний вплив продуктів їх обміну провокує розвиток алергічних реакцій.
2. Скреготання зубами ознака гельмінтів у організмі.
Насправді, даний симптом свідчить тільки про підвищену нервову збудливість організму, а оскільки під час зараження глистами часто є неврологічні зміни, тому і була помічена дана закономірність.
3. У крові підвищення кількості еозинофілів – значить є паразити.
Підвищений рівень еозинофілів (у нормі до 5%, а згідно даних деяких іноземних досліджень у дітей до року і до 7-9%) може спостерігатись при алергічних захворюваннях, внаслідок прийому деяких ліків та інших станах. При глистних інвазіях їх кількість суттєво зростає (до 10% і більше відсотків), якщо паразити містяться у тканинах, а не кишківнику (наприклад, личинки собачих аскарид - токсокароз)
4. Зараження відбувається при контакті з хворою людиною.
Переважна більшість гельмінтів не заражається від людей. Тип зараження залежить від виду гельмінтозу:
- геогельмiнти, які розвиваються без зміни хазяїнів, дозрівання яєць відбувається переважно у ґрунті протягом декількох тижнів, куди вони потрапляють з фекаліями, а зараження найчастіше відбувається через забpудненіpуки, а також чеpезнемитiовочi i фpукти (аскариди, волосоголовці);
- бiогельмiнти, які розвиваються за участю проміжних хазяїнів. Заpаження виникає пpивживаннi заражених і недостатньо теpмiчнообpоблених м'яса, річкових і морепродуктів, пpiсної води (свинячий і бичачий ціп’яки, широкий стьожак, печінковий сисун та ін.)
- контагіозні гельмінти, яйця яких з організму людини виділяються уже дозрілі, або дозрівають у навколишньому середовищі через кілька годин (найчастіше — гострики і карликовий ціп'як), тому і є відразу заразними для оточуючих.
5. Якщо все ретельно прибирати вдома і мити руки – заразитись не можливо.
На жаль це не так, адже завжди є можливість заносу яєць у дім на ніжках мух, тарганів, з пилом і т.д. Однак, ці заходи мінімізують кількість і рівень зараження.
6. Якщо при одноразовій здачі аналізів нічого не виявили – значить ми здорові.
Діагностика гельмінтозів проводиться на підставі клінічної картини хвороби, а також (обов’язково!) лабораторних даних. Для більшості з них, основним критерієм для підтвердження діагнозу є виявлення яєць, личинок, цист або зрілих форм у фекаліях (рекомендована трьохразова здача свіжого, або з використанням консервантів, калу з інтервалом у 2-3дні). Ентеробіоз визначають зішкрібом з перинальних складок чи за допомогою «липкої стрічки».
Також варто враховувати, що усі гельмінти відкладають яйця у період статевої зрілості (у деяких видів даний процес від моменту зараження триває 1-2 місяці). До цього моменту симптоми захворювання можуть бути, а у аналізі калу нічого не виявлять.
Аналіз крові (серологічні методи) рекомендується при паразитарних інвазіях, які не виділяються з фекаліями (наприклад, ехінококоз, токсокароз). У інших випадках даний метод є додатковим, оскільки позитивний результат може свідчити не тільки про наявність захворювання, а і про транзиторне носійство чи раніше перенесене захворювання. Для деяких видів гельмінтів, при діагностиці використовують інші біологічні рідини: сечу, мокротиння, дуоденальний вміст, м’язову тканину і т.д.
8. Народні засоби від глистів безпечні і дієві.
На жаль, більшість досліджень, які проводились останніми роками, не доводять ефективність лікування гельмінтів народними методами. Окрім того, дані трави у високих концентраціях, які можуть вплинути на паразитів, токсично вплинуть і на людину. Тим більше не варто сподіватись, що розсіл з капусти чи клізма з часника може посприяти виведенню всіх гельмінтів з організму. Лікування паразитарних захворювань може потребувати повторних курсів терапії та залежить від виду гельмінта і загального стану організму. У жодній розвинутій країні паралельно з протиглистною терапією не проводять «підготовку» печінки чи кишківника.
9. Протиглисні препарати лікують всіх паразитів.
Для лікування геогельмінтозів найчастіше використовують: пірантелупамоат, альбендазол, мебендазол та левамізол. Для лікування стьожкових червів розроблені зовсім інші препарати, які не впливають на круглих червів. Є деякі види паразитів, які видаляються з організму тільки хірургічним методом.
Наша паразитологічна лабораторія у своїй роботі застосовує достовірні, перевірені часом методи виявлення гельмінтів, їх яєць, личинок та фрагментів у фекаліях
Фельдшер - лаборант мікробіологічної лабораторії
Рогатинського відділу Івано-Франківського
районного відділу
ДУ «Івано-Франківський ОЦ КПХ МОЗ» Галина ГРЕЩУК
