Інфекційний мононуклеоз
Інфекційний мононуклеоз
Інфекційний мононуклеоз. Як запобігти поширенню інфекції.
Інфекційний мононуклеоз — гостре вірусне захворювання, спричинене вірусом Епштейн
— Барр (ВЕБ, EBV, вірус герпесу 4 типу) переважно з повітряно-крапельним механізмом
зараження.
Джерелом інфекції є хвора людина або вірусоносій. Захворювання виникає при першій
зустрічі організму з вірусом герпесу 4-го типу. Зазвичай це відбувається в дитинстві у
90% населення. Після первинного інфікування вірус періодично виділяється зі слиною
протягом усього життя.
Шляхи передачі: 1. Через контакт зі слиною(при поцілунках , забруднені слиною
предмети: обмін шматочками їжі, пиття з однієї склянки чи пляшки, через спільні іграшки
у дітей). 2.В рідкісних випадках можливе зараження шляхом переливання крові. 3.Також
є ймовірність зараження статевим шляхом .
Інкубаційний період (до появи перших симптомів) триває близько місяця. Клінічні прояви
інфекційного мононуклеозу: гарячка; збільшення лімфатичних вузлів; збільшення
мигдаликів (тонзиліт), збільшення печінки та селезінки; характерні зміни загального
аналізу крові (лімфомоноцитоз, атипові мононуклеари).
У більшості випадків прогноз під час інфекційного мононуклеозу сприятливий.
Захворювання зазвичай протікає легко у дітей , але більш тяжко в дорослих. Водночас
захворювання може зумовити небезпечні для життя ускладнення, зокрема:обструкції
верхніх дихальних шляхів; розриви селезінки; тяжкі тромбоцитопенії та гемолітичні
анемії. Будь-які імунодефіцитні стани сприяють генералізації інфекції.
Специфічного лікування захворювання немає, тільки симптоматичне, проте слід
обмежити важку фізичну працю та спорт, щоб уникнути можливого розриву селезінки як
ускладнення.
Профілактика інфекційного мононуклеозу полягає у тому, що хворих госпіталізують до
інфекційного відділення або ізолюють вдома. Медичне спостереження за контактними
особами з епідемічного осередку рекомендоване протягом 20 днів. Особи, які недавно
перенесли підтверджену ВЕБ-інфекцію або хворіли на мононуклеозоподібне
захворювання, не можуть бути донорами крові та органів для трансплантації.
Первинна профілактика: Не існує загальноприйнятих превентивних заходів, оскільки
інфекція не є високо заразною. На даний час вакцинації проти ВЕБ не існує.
Підготувала лікар-епідеміолог
Наталія АНДРУХОВИЧ
