Гіменолепідоз
Гіменолепідоз
Гіменолепідо?з — паразитарне захворювання, антропонозний контагіозний гельмі
нтоз, який спричиняє карликовий ціп'як (Hymenolepis nana, англ. Dwarf
tapeworm) — паразитичний хробак з класу цестод. Гіменолепідоз у клінічному
плані характеризується переважно ознаками ураження травної системи .
У людей також рідко спостерігають зоонозний гельмінтоз —
гіменолепідоз пацючий ( щурячий [3] , димінутний), при цьому люди є випадковими
хазяями гельмінта [4] . У медичній літературі західних країн нерідко ці два
гельмінтози об'єднують у одну нозологічну форму «Гіменолепідоз».
Джерело інвазії та основний хазяїн карликового ціп'яка — хвора людина.
Однак не виключають можливість розвитку гельмінта і за участю
деяких комах ( бліх і борошняного хрущака ) як проміжних хазяїв. Інвазовані люди
є безпосередньо небезпечними як для оточуючих, так і для себе, адже при
низькому рівні гігієнічних навичок здатні багаторазово повторно самі себе
заражати.
Механізм зараження — фекально-оральний, шляхи передачі — контактно-
побутовий, харчовий. Факторами передачі є забруднені яйцями гельмінта
предмети побуту, іграшки, харчові продукти. У поширенні гіменолепідозу можуть
брати участь мухи, які переносять яйця карликового ціп'яка на лапках і в
кишечнику.
Клінічна картина гіменолепідозу сильно варіює, відрізняючись як за
наявністю, так і за перевагою певних симптомів, за ступенем їх виразності. У 1/3
хворих може відбуватися субклінічний перебіг інвазії. Хворих турбує біль у місці
проєкції тонкого кишечника, зниження апетиту, нудота, нестійкі випорожнення,
нездужання, слабкість, підвищена стомлюваність, дратівливість, головний біль.
При інтенсивних інвазіях (більше 2 000 паразитів), як правило, виникають більш
тяжкі прояви: сильний нападоподібний біль у животі , блювання, запаморочення,
судомні напади, непритомність, погіршення пам'яті, субфебрилітет, безсоння
тощо. Можуть розвиватися порушення функції печінки, шлунка, кишок,
розвиваються загальна астенія , легка анемія , еозинофілія . Іноді трапляються
алергічні прояви: висип , свербіж шкіри, вазомоторний риніт.
Через високу зараженість гіменолепідозом дітей саме в дитячих колективах
повинна проводитися основна робота з його профілактики. У першу чергу вона
повинна бути спрямована на забезпечення високого рівня санітарного
благополуччя шляхом регулярного вологого прибирання приміщень, туалетів,
меблів, щоденного миття іграшок, боротьби з мухами, тарганами, обов'язкового
використання індивідуальних горщиків в яслах і дитячих садах, а також
формування у дітей та обслуговчого персоналу необхідних гігієнічних навичок.
До числа найбільш важливих спеціальних профілактичних заходів відносять
гельмінтологічні обстеження всіх нових для колективу дітей та прийнятого на
роботу в дитячі заклади персоналу, планові (не рідше 2 разів на рік)
паразитоскопічні обстеження дітей і персоналу дитячих закладів, швидка
дегельмінтизація виявлених інвазованих.
Дані обстеження кваліфіковано проводяться мікробіологічною лабораторією
Рогатинського відділу ІФ РВ ДУ «Івано-Франківський обласний центр контролю
та профілактики хвороб МОЗ».
Подбаймо про своє здоров’я!
Фельдшер-лаборант мікробіологічної лабораторії
Рогатинського відділу ІФ РВ ДУ «Івано-Франківський
ОЦКПХ МОЗ»
Галина Грещук
