Букачівська територіальна громада

Івано-Франківська область

Село Чагрів Чагрівського старостинського округу

Дата: 02.06.2021 11:16
Кількість переглядів: 1705

Фото без опису

Фото без опису

На північний схід від Букачівець розташоване село Чагрів. Найдавніша згадка про нього датується 1394 р. Проте археологічні знахідки, які були виявлені на території села вказують, що воно має дуже давню історію. Зокрема, за 1,5 км на північний схід від сільської церкви (гора Лиса – 327 м. н.р.м. у 2011 році зафіксовано шість курганів. Два з них розташовані в лісі. Курган 2 розміщений за 250 м на схід від краю лісу. Його висота 1,7 – 1,8 м. Верх насипу трохи зрізаний. Курган має значно менший розмір (діаметр – 15 метрів, висота – 0,3 – 0,4 м). Він лежить за 50 м на схід від краю лісу. Два кургани розміщені на полі і знівельовані оранкою. Курган 1 має діаметр 26 м і висоту 0,6 м. На північний захід від нього простежуються сліди ще двох сильно розораних насипів. Курган 4 розташований справа від дороги Чагрів – Насташине. Його сильно розораний насип майже 40 м у діаметрі, висота – 0,3 – 0,4 метра.  Також на території села виявлено залишки городища, котре датують приблизно ХІІ – ХІІІ століттям і як оборонний об’єкт пов’язують з садибою боярина Чагра, власне з ім’ям якого і пов’язане виникнення назви села Чагрів.

За історичними та легендарними свідченнями, боярин Чагр мав дочку Настю, котру полюбив галицький князь Ярослав Осмомисл і в них навіть народився син Олег, але на жаль в офіційних записах про це практично нічого не сказано. Відсутні писемні відомості і про самий боярський рід Чагрових, однак відомо, що старий боярин Чагр мав дворище в місцевості Чагрів. За легендою, село в той час було невеликим поселенням і носило назву Княже.

Роман князя Ярослава Осмомисла з Настею закінчився трагічно. За намовою боярської верхівки, народні маси напали на дворище Чагрових і повбивали всю родину. Настю бояри схопили в новозбудованому теремі біля Галича і спалили на вогнищі, обвинувативши її в чаклунстві.

З того часу до наших днів збереглася назва урочища Боянів, де є криниця, з якої Настя давала напитися князю джерельної води під час їхньої першої зустрічі.

Впродовж віків, жителі села не залишалися осторонь від соціальної і політичної боротьби, котра, прокочувалася українськими землями, зачіпаючи ці терени.

Це підтримка повсталих під проводом Мухи, похід в загонах Семена Височана під Львів на допомогу Богдану Хмельницькому, боротьба проти окатоличення та кріпацтва. В 1849 р. на відзначення річниці  скасування панщини в селі поставлено пам’ятний хрест. Його символічно поклали на Окоманці, місці, де колись панський економ збирав людей і давав їм панські розпорядження. За розповідями старожилів, селяни зробили труну, викували в кузні кайдани, і забивши їх в труну, закопали її на Окоманці, поставивши хрест з написом «Громада с.Чагрів. 1849 р.».

В 1890 р. в селі збудували нову дерев’яну церкву, котра функціонує і по сьогоднішній день, однак найдавніші згадки про неї сягають 1578 р., але, найімовірніше, що вона існувала ще за княжих часів. В акті візитації (відвідин) за 1740 р. місцева церква була названа Богоявлення Господнього, а вже в акті за 1757 р. подається опис дерев’яної церкви Покрови Пресвятої Богородиці, невідомого року будови. Ймовірно, що ця церква постала в період між відвідинами на кошти громади, яка простояла аж до кінця ХІХ ст. Вже згадану церкву у 1890 р. зведено стараннями о.Володислава Чайковського, будівництво якої здійснив майстер Іван Данилків з Перегінська (найімовірніше, за архітектурним проектом Василя Нагірного). Тоді ж було виконано новий іконостас, ікони до якого намалював маляр Теодор Гладкий (його підписи є на намісних іконах Спаса і Богородиці). У 1907 р. церкву розписали малярі Теодор Гладкий і Василь Дутка. Пізніше, у 1974 р. церкву перемальовував  маляр Щупак.

У 1906 р. в Чагрові відбувся аграрний страйк. В роки Першої Світової війни багато мешканців села брали в ній участь у складі австро-угорської армії. У складі формування Українських Січових Стрільців був житель села Чагрів - Гаврило Максимишин.  Після ліквідації Австро-Угорської імперії, ті, хто був на фронті, взяли активну участь у національно-демокартичній революції. Серед них М.Борис, Д.Лесів, П.Мушастий, І.Мушастий, Й.Котнюх та ін..

Також в селі діяли товариства: читальня «Просвіти», кооперативний гурток «Сільський господар», «Союз українок», молодіжне товариство «Сокіл», «Каменярі», хор, аматорський гурток. Кооператив «Єдність» нараховував в кінці 1937 р. 66 членів.

У вересні 1939 р., село Чагрів, як і всі західноукраїнські землі стало радянським. Тоді ж був організований тимчасовий орган «народної влади», у 1940 р. були проведені вибори, того ж року особисті селянські господарства було об’єднано в колгосп ім. Молотова, а хліборобські родини Загвойського, Свачія і Дутки вивезені в Сибір, як куркулі.

Під час німецької окупації, в центрі села за одну ніч було насипано символічну могилу «Борцям за волю України», але водночас на зміну більшовицькому колгоспу створено німецький «лігеншафт», велику кількість людей було вивезено на роботу до Німеччини (Паньків Михайло, Стельмайстер Андрій, Павлишин (Насалик) Марія, Кутинський Данило та ін.). В селі діяла антифашистська підпільна група, очолювана В.Печарським (житель с.Конюшки).

27 липня 1944 р. село було звільнене від німецьких окупантів. Наприкінці 1944 – на початку 1945 р. багато жителів села входить у лави Української Повстанської Армії. В бойових рядах сотні «Гайдамаки», котра належала до куреня хорунжого «Остапа», брали участь Хміль Ілля, Гнида Степан, Мазурик Василь…

На початку 1949 р. в селі насильницьки було організовано два колгоспи – ім. Молотова (голова Приплодцький М.М.) та ім. Марка Черемшини (голова Чорнописький Г.Ф.). В 1951 р. їх об’єднали в один, а пізніше реорганізували, а в 1971 р. артіль, яка діяла в Чагрові і артіль, яка знаходилася на території села Колоколин були об’єднані в один колгосп «Дружба».

Наприкінці 80-х рр.. ХХ ст. в Чагрові теж відчули віяння національного руху. 14 грудня 1989 р. в селі було створено осередок Народного Руху України за перебудову, який спільно з осередком Товариства української мови, провели відповідну просвітницьку роботу під час проведення напівдемократичних виборів до Верховної Ради України та місцевих рад навесні 1990 р. 8 жовтня цього ж року відкрито пам’ятник Тарасові Шевченку.

Зараз у селі діють початкова школа, будинок культури, бібліотека, ФАП і два магазини.

 

 

 

 

 


Коментарі:

Ваш коментар може бути першим :)

Додати коментар


« повернутися

Коментування статті/новини

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Результати опитування

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь