Село Журавеньки Козарівського старостинського округу
Село Журавеньки Козарівського старостинського округу
Одним із наймальовничіших куточків Букачівської територіальної громади є село Журавеньки. Назва села найімовірніше походить від того, що в цій місцевості здавна гніздувалося багато журавлів. Перша письмова згадка про село датується 1449 р., однак археологічні знахідки доводять, що люди селилися там з давніх-давен. Зокрема, про це свідчать матеріальні артефакти, котрі були знайдені при розкопках у трьох урочищах. Зокрема, це група курганів, розміщена на північ від села на високому пагорбі, що стрімко спадає у південно-східному напрямку до долини Дністра. Ці кургани були досліджені у жовтні 2009 року українсько-польською розвідковою експедицією. Ця група складається з п’яти могил, що тягнуться ланцюжком по хребту мису, майже на 0,9 км, починаючи від першого кургану, який розміщується за 1,2 км від підніжжя мису. Їхній діаметр коливається від 13 до 16 метрів, а висота – від 0,4 до 1,5 метра. Також у 1987 р. на східній околиці села Журавеньки в урочищі Гора домашня, археолог Богдан Томенчук виявив городище площею 0,5 га. У тому ж році цим же археологом на території села, в урочищі Городище, було виявлено ще одне городище.
Унікальними і різноматніми є природні багатства цього мальовничого села, оскільки на його території знаходяться два об’єкти, котрі охороняються державою: Журавенківський лісовий заказник і заповідне урочище. Перший – це нетипове для Рогатинського Опілля букове насадження природнього походження, площею 48,0 га, вік якого становить 90-100 років. Вивчаючи його біорізноманіття тут можна зустріти види рослин, котрі занесені до Червоної книги України, зокрема баранець звичайний, любку дволисту, лунарію оживаючу, пальчатокорінник плямистий та ін. Якщо говорити, про Журавенківське заповідне урочище, то такий статус йому було надано згідно з рішенням облвиконкому від 17.05.1983 року №166 з метою збереження природнього водно-болотного комплексу лівобережної стариці Дністра. Його загальна площа становить 21,4 га. Флора найбільше представлена високотравними угрупованнями очерету, рогозу вузьколистого, лепешняка великого, ростуть глечики жовті, латаття біле, цикута отруйна та ін. А ще тут виявлено найбільшу популяцію реліктової папороті – сальвінії плаваючої. Також на території урочища гніздяться дикі птахи, такі як наприклад лелека чорний, журавель сірий.
Ще однією візитівкою села є дерев’яна церква Успіння Пресвятої Богородиці 1899 р. Перша згадка про неї зафіксована у 1696 р. Також згадується вона і у списку львівського єпископа Онуфрія Шумлянського за 1710 р. Повний опис залишив о.Микола Шадурський у 1762р. В ньому було зазначено, що церква дерев’яна тридільна з однією банею посередині, з підлогою лише у вівтарі і наві. Згідно з написом, була збудована на кошти громади у 1706 р. Чотириярусний іконостас у ній був давньої сницарської роботи і малювання. У 1826 р. замість старої збудували нову церкву, а в 1832 р. – нову дзвіницю. У 1853 р. стараннями пароха с. Козарі о.Івана Шараневича, батька історика Ізидора Шараневича, в церкві встановлено новий іконостас (тепер зберігаться під дахом). У 1899 р. майстрами Танчином і Салієм зведена дерев’яна церква. 1900 р. її вівтар розмалював маляр Скочдополь із Станіславова. Ремонтована у 1922 р. після воєнних руйнувань. Була зачинена з 1965 по 1990 роки (на протязі 1983 -1990 рр. у ній розміщувався краєзнавчий музей). При відновленні церкви на початку 90-х рр. громада розділилася. Церква перейшла до греко-католицької громади, а православна громада УПЦ КП звела у 1996-2000 рр. нову муровану церкву.
На сьогоднішній день в селі Журавеньки проживає 145 чоловік, є два діючих храми, ФАП, бібліотека, магазин.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
