Чорнобиль. Трагедія, яку не можна забути
Чорнобиль. Трагедія, яку не можна забути
…Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
І прилітають гуси щовесни.
Але кленочки проросли крізь ганки.
Жив-був народ над Прип’яттю – і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник.
Ліна Костенко
Трагедія, яка сталася 26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції, стала однією з наймасштабніших в історії людства. Зруйноване життя тисяч людей і багатокілометрова зона відчуження – ціна, яку довелося заплатити за чиюсь фатальну помилку.
Внаслідок вибуху 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС, який пролунав в 00 год. 23 хвилини 26 квітня 1986 року, утворилася величезна хмара радіоактивного пилу, котра піднялася на висоту 1500 метрів і була перенесена вітром до Скандинавії, Центральної і Південно-Східної Європи, Північної Італії. А прилеглі до станції території отримали величезні дози радіації і стали непридатними для проживання.
До ліквідації наслідків катастрофи було залучено близько 240 тис. рятувальників. Перші пожежники, які гасили полум’я, не мали спеціальних засобів захисту і отримали величезні, в більшості смертельні, дози радіації. Саме завдяки їхньому подвигу, вдалося запобігти водневому вибуху, котрий міг би в десятки разів збільшити масштаби катастрофи.
Спочатку керівництво Української РСР намагалося приховати масштаби трагедії, але через бурхливу реакцію у зарубіжних ЗМІ, змушені були розпочати евакуацію населення, хоча 1 травня у Києві ще проводився парад, в якому брали участь тисячі людей, в той час як рівень радіації перевищував допустимі норми. За офіційними даними, починаючи з перших днів після аварії, було опромінено 8,5 млн. людей.
З початком евакуації людям говорили, що це тимчасовий захід і, що вони незабаром зможуть знову повернутися. Їм заборонили брати з собою речі, адже ті були дуже опроміненими. Також без господарів залишилася велика кількість домашніх тварин. Загалом, за десять років після аварії, було відселено 142 тис. осіб, а також в радіусі 30-ти кілометрів була утворена «зона відчуження», де було заборонено селитися і проводити господарську чи промислову діяльність.
Через 35 років, після трагедії, на цій території утворився умовний заповідник, де знайшли притулок багато видів тварин і птахів, серед яких зустрічаються і рідкісні. Хоча територія і небезпечна для проживання, поодинокі люди туди все ж заселяються. Також до зони відчуження нерідко організовуються екскурсії і охочих настільки багато, що журнал Forbes вніс цю територію до найекстравагантніших туристичних місць у світі.
Але для нас, українців, 26 квітня – це день пам’яті. День пам’яті тих, хто рятував світ від ядерної загрози і тих, хто загинув від дії «мирного атому». День пам’яті тих, хто назавжди втратив свої домівки і можливість проживати там, де народився. Це день, який ми маємо закарбувати в пам’яті для наступних поколінь, щоб подібні трагедії більше ніколи не повторювалися.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
